Прощання із офіцером Збройних сил України Євгеном Волошиним

30 березня 2017 року на міському кладовищі відбулася громадянська панахида за земляком, підполковником 18-ї окремої бригади армійської авіації Збройних сил України Євгеном Волошиним, який загинув 26 березня в авіакатастрофі поблизу Краматорська на Донеччині.

Попрощатися з Євгеном Волошиним приїхали побратими, командир 18-ї окремої бригади армійської авіації Сергій Пожидаєв, товариші із Херсона, рідні, друзі, однокласники, учителі, учасники бойових дій нашого міста, волонтери, депутати міської ради, представники органів місцевого самоврядування на чолі з міським головою Дмитром Биковим, Горішньоплавнівського об’єднаного міського військового комісаріату.

Міський голова Дмитро Биков першим звернувся до присутніх: «У країні четвертий рік тривають бойові дії, четвертий рік гинуть наші земляки. Ті рубежі, які наші війська відстояли й утримують, дісталися важкою ціною – тисячами загиблих, тисячами поранених і викривлених доль. Мільйони українців опинилися просто неба, у їх житті відбулися страшні потрясіння. Сьогодні ми прощаємося із нашим земляком – підполковником Євгеном Петровичем Волошиним». Як сказав Дмитро Биков: «Біль втрати кожного земляка – це біль цілої громади. Євген Петрович з честю виконав свій військовий обов’язок. Ми будемо вічно про нього пам’ятати як про Героя, який захищав Вітчизну». Також виступив військовий комісар Горішньоплавнівського об’єднаного міського військового комісаріату Едуард Марченко.

З благословення Високопреосвященнішого Филипа, митрополита Полтавського і Миргородського, заупокійну літію звершив благочинний Горішньоплавнівського округу, духівник семінарії протоієрей Георгій Граб, після чого звернувся до присутніх зі словом проповіді. «На крові мучеників створювалась Церква. Ми пам’ятаємо усіх тих, хто з перших віків віддав життя за віру, свободу духа та по їх подобі на мужності тих, хто готовий віддать життя за рідну землю, сім’ю та родину, будується незалежність держави, – сказав у ході проповіді отець Георгій, – Вони не просто залишаться у нашій пам’яті, вони стануть ангелами-хранителями, тими, на котрих ми спиратимемося. Те зерно, яке вони посіяли, звичайно ж, принесе свої плоди».

За богослужінням співав квартет студентів Полтавської місіонерської духовної семінарії.

Прощання відбулося з усіма військовими почестями – почесною вартою і салютом, у ході якого військові дали шість залпів.

Вічна пам’ять Герою!