3 лютого 2017 року, з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України ОНУФРІЯ у Свято-Покровській Голосіївській Пустині у м. Києві відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Біблійна історія та християнська етика в освітньому просторі України».
Захід був організований Відділом релігійної освіти, катехизації та місіонерства при Священному Синоді Української Православної Церкви.
У конференції взяли участь близько 200 осіб, серед них науковці, різного рівня керівники управлінь освітянської сфери, викладачі педагогічних вищих навчальних закладів, керівники профільних відділів та методисти Обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, єпархіальні голови відділів релігійної освіти, шкільні вчителі предметів духовно-морального спрямування.
Розпочалась робота конференції з пленарного засідання, на якому Голова Відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства при Священному Синоді Української Православної Церкви Високопреосвященніший ФИЛИП, митрополит Полтавський і Миргородський оголосив вітальне слово від Предстоятеля Української Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.
Далі за регламентом виступили:
Перший заступник голови Відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства Преосвященніший Веніамін, єпископ Новосанжарський, віце-ректор Полтавської місіонерської духовної семінарії, з повідомленням про роботу Комісії з держаного визнання дипломів виданих вищими духовними навчальними закладами:
«Ваше Високопреосвященство, дорогі брати і сестри – шановні колеги!
Інформую Вас, що з вересня 2016 року при Міністерстві освіти і науки України почали свою активну роботу Комісії з визнання дипломів виданих вищими духовними навчальними закладами: семінаріями, академіями, богословськими університетами, інститутами та коледжами. Визнанню підлягають документи про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, які були видані до 6 вересня 2014 року, тобто до вступу в дію нового Закону «Про вищу освіту» і лише духовними навчальними закладами, статути яких зареєстровані в установленому законодавством порядку. Для державного визнання документа про вищу духовну освіту до Міністерства освіти і науки у зброшурованому вигляді подається невеликий набір документів. Щоб не займати ваш час уточнюю, що ознайомитися з переліком та умовами, ви можете на офіційних сайтах Синодального відділу релігійної освіти, катехизації та місіонерства, Полтавської єпархії та Полтавської місіонерської духовної семінарії Української Православної Церкви.
Процедура державного визнання документів про вищу духовну освіту складається з:
1) встановлення еквівалентності освітнього рівня та кваліфікації, здобутих у вищих духовних навчальних закладах, відповідному освітньому рівню системи освіти України;
2) ухвалення рішення про державне визнання (або в рідкісних випадках - відмову у державному визнанні) документа про вищу духовну освіту.
За бажанням заявників (за наявності) додатково можуть подаватися засвідчені в установленому порядку копії документів державного зразка про здобуту ними вищу освіту, та додатки до них.
Пакет названих документів треба надсилати поштою або подавати особисто до Міністерства освіти і науки України (проспект Перемоги, 10) у відділ документального забезпечення (загальну канцелярію) (к. 13), чи в департамент атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування (к.131), якщо мова йде про визнання наукового ступеню чи вченого звання.
До речі заступник голови комісії як з визнання бакалаврських і магістерських дипломів, так і кандидатських й докторських ступенів шановний Юрій Євгенович Решетніков присутній сьогодні на нашому форумі.
Хочу зауважити і упередити питання стосовно можливості викладання предметів морального, культурного та християнського спрямування у загальноосвітній системі. Згідно закону про середню освіту, який діє на сьогодні, та додатковій постанові 2005 року, викладати предмет християнського спрямування може лише фахівець з педагогічною освітою та свідоцтвом про закінчення курсів підвищення кваліфікації з правом викладання БІХЕ (зазвичай курси проходять при місцевих обласних інститутах післядипломної світи), або з педагогічною та духовною освітою, але з послідуючим проходженням тих же курсів в найближчий час (вони проходять щонайменше раз в 4 роки).
Тому раджу на місцях, насамперед священників, не затримуватися та подавати свої особисті справи з дипломами, які вони отримали в духовних семінаріях та академіях до 6 вересня 2014 року, до Комісії. Що є лише першим ступенем для реалізації проекту, і відразу поступати до магістратури будь якого педагогічного вищого навчального закладу. Це дозволяється згідно новому закону, якщо обидві спеціальності мають гуманітарне преємство. Перелік спеціальностей досить великий і вибрати цікаву буде не важко.
Необхідність додаткової освіти в цьому випадку не нове явище. Саме з такою ж проблемою зіткнулися більш ніж 5 років тому в Білорусії, коли духовні дипломи були визнані державою, але механізм використання їх на практиці обмежувався викладанням суто теології та релігієзнавства. Й вихід був знайдений в магістерському перепрофілюванні.
Хочеться подякувати всім фахівцям міністерства, хто приймав активну участь в підготовці демократичного закону «Про вищу освіту», та безпосередньо положень про визнання церковних дипломів. Прошу молитов та порозуміння за членів обох комісій з Визнання. Як безпосередній учасник всіх засідань хочу з християнською відвертістю констатувати що вони працюють прозоро, самовіддано, з максимальною лояльністю до всіх заявників.
Визнання дипломів виданих духовними навчальними закладами України - це дуже важливий крок ще й з того боку, що дозволяє після півторарічного або дворічного навчання входити в школу саме священнику - практикуючому богослову та людині - моральному взірцю. Директори шкіл, завідуючі відділами освіти різних рівнів, які живуть не за принципом «після мене хоч потоп» та «аби чого не вийшло», а дуже схвильовані моральним станом сучасного школярства та молоді, не раз зверталися до мене особисто із проханням надати викладача християнської етики саме священника (звичайно з умовою викладання у світській одежі). Бо ж більшості з нас відомо як на початковому етапі, а в багатьох місцях ця практика закріпилася, предмет християнської етики віддавали викладачам, якім не вистачало годин. Їх направляли на курси, й викладач, частіше гуманітарного напрямку, отримував свідоцтво. В цьому не було нічого поганого, але ж очікування від введення цієї дисципліни в школі були не лише освітянські, але й виховні. Реакція дітей на священника зовсім інша. Його позитивний вплив як раз частіше закон, а не виключення. Заспокоюю, що це не буде ніяким чином утисканням прав поважних педагогів, які мають вже досвід, напрацювання та практикують духовно-моральне життя, адже шкіл для викладання цього предмету більше, ніж тих, де він вже викладається.
Шляхи відкриті. Держава вперше після 1917 року дієво пішла на зустріч церковній освіті. Тож скористаємось цим на благо Церкві і народу України».
Головний спеціаліст відділу змісту освіти, мовної політики та освіти національних меншин департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України ЄВТУШЕНКО Раїса Іванівна, з вітальним словом та повідомленням про роботу очолюваного нею підрозділом за вказаним напрямком.
Доктор філософії, член-кореспондент Національної Академії педагогічних наук України ХАЙРУЛІНА Василина Миколаївна, з доповіддю «ДУХОВНА БЕЗПЕКА ДИТИНИ У ШКІЛЬНОМУ ПРОСТОРІ».
Декан природничого факультету, завідувач кафедри педагогічної майстерності та менеджменту Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України ГРИНЬОВА Марина Вікторівна, з доповіддю «ВИХОВАННЯ У МОЛОДІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, МОРАЛЬНОСТІ, ВІДДАНОСТІ ВІРІ НА ПРИКЛАДАХ БІБЛІЙНИХ ІСТИН».
Доцент кафедри мистецтвознавства, кандидат мистецтвознавства, член-кор. міжнародної академії креативної педагогіки АМСКП, доцент голова вченої ради Вінницької обласної організації православних педагогів в ім'я святих рівноапостольних Мефодія і Кирила СІНІЦИН Володимир Михайлович, з доповіддю «ПОНЯТІЙНИЙ РІВЕНЬ ОСВІТИ ТА ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІКИ».
Заступник голови Громадської ради з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями при Міністерстві освіти і науки України РЕШЕТНІКОВ Юрій Євгенович, з вітальним словом.
Голова Всеукраїнського Православного Педагогічного товариства протоієрей Анатолій ЗАТОВСЬКИЙ з вітальним словом.
Після пленарного засідання, робота конференції продовжилась в форматі секцій. Учасники зібрання мали можливість виступити з доповідями та обговорити актуальні питання в трьох наступних тематичних напрямках:
Секція 1. Викладання курсу «Біблійна історія та християнська етика» та інших духовно-моральних курсів у середніх школах України: досвід та перспективи.
Секція 2. Проблематика підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів для викладання предметів духовно-морального змісту.
Секція 3. Розвиток системи дошкільного та позашкільного духовно-морального виховання (духовно-просвітницькі центри, гурткова робота; художні, спортивні та музичні об'єднання; недільні школи тощо).
У роботі секції №3 прийняв участь Преосвященніший Веніамін, єпископ Новосанжарський, виспупивши з доповіддю на тему: «Новий погляд на гру, як метод сучасної православної та світської педагогіки».
Після завершення роботи секцій відбувся круглий стіл «ШКОЛА СЬОГОДЕННЯ – ШКОЛА МАЙБУТНЬОГО», проведення якого очолила ХАЙРУЛІНА Василина Миколаївна, доктор філософії, член-кор. НАПН України.
Після плідної праці конференційного дня в актовій залі духовного училища Голосіївської пустині відбулось підбиття підсумків, прийняття резолюції та урочисте закриття конференції.
