16 лютого 2015, в день пам'яті святого рівноапостольного Миколая, архієпископа Японського в домовому храмі преподобного Нестора Літописця Полтавської місіонерської духовної семінарії відбулося урочисте богослужіння. Віце-ректор архімандрит Веніамін (Погребной), викладачі та студенти ПМДС молитовно вшанували пам'ять святого рівноапостольного Миколая, святкуючи свій Місіонерський день. Саме просвітитель країни вранішнього сонця являється покровителем молодих місіонерів Полтавської семінарії.

Проповідь після Євангелія виголосив проректор з виховної роботи протоієрей Ростислав Денисюк.

За богослужінням всі, приклонивши коліна, молили Всемилостивого Бога за мир і спокій в Україні.

Після закінчення Божественної літургії віце-ректор архімандрит Веніамін з благословення Високопреосвященнішого митрополита Полтавського і Миргородського Филипа вручив грамоти студентам 4-го курсу богословсько-місіонерського відділення, що свідчать про їх постриг в чтеці.

У день пам'яті святителя Миколая Японського, покровителя майбутніх місіонерів, двері семінарії відкриті для гостей. Семінарію відвідують випускники, парафіяни, запрошені гості, які розділяють зі священством і студентами радість Літургії і всього святкового дня.

Святий рівноапостольний Миколай, архієпископ Японський (1836 - 1912).

У миру Іван Дмитрович Касаткін, народився 1 серпня 1836 р. в селі Березі Смоленської губернії. Блискуче закінчивши Смоленську Духовну семінарію, в 1857 р. він був прийнятий в Санкт-Петербурзьку Духовну Академію, де і виявив своє покликання проповідувати православну віру в Японії. Подавши відповідне прохання, в червні 1860 р. Іван був пострижений у чернецтво з ім'ям Миколай, а вже в липні ієромонах Миколай виїхав на місце свого служіння настоятелем консульського храму р. Хокодате.

Спочатку проповідь Євангелія в Японії здавалася абсолютно немислимою. За словами самого отця Миколая, «тодішні японці дивилися на іноземців, як на звірів, а на християнство, як на злодійську церкву, до якої можуть належати тільки затяті лиходії і чародії». Вісім років пішло на те, щоб вивчити країну, народ, мову, звичаї і звичаї, і до 1868 році паства отця Миколая налічувала вже близько двадцяти японців. У 1869 р. Синодом, за результатами його роботи, було прийнято рішення: «Утворити для проповіді між японськими язичниками слова Божого особливу Руську Духовну Місію», начальником якого був призначений зведений у сан архімандрита отець Миколай. Повернувшись до Японії, майбутній святитель передав Хакодатську паству ієромонаху Анатолію, а сам переніс центр Місії в Токіо.

У 1871 р. в Японії почалося гоніння на християн, і багато з них були піддані переслідуванням. У 1873 р., коли гоніння дещо зменшилися, архімандрит Миколай приступив до будівництва в Токіо церкви і школи на п'ятдесят чоловік, а потім - духовного училища, яке в 1878 році було перетворено в семінарію. До 1874 р. при Місії в Токіо діяли чотири училища: катехізаторське, семінарське, жіноче і причетницьке, а в Хокодаті два училища - для хлопчиків і дівчаток. У другій половині 1877 р. Місією став регулярно видаватися журнал «Церковний Вісник». До 1878 р. у Японії налічувалося 4115 християн, існували численні християнські громади. Богослужіння в громадах і викладання проводилося рідною мовою. Стали видаватися духовно-моральні книжки.

У 1880 р., 30 березня, в Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври відбулася хіротонія архімандрита Миколая у єпископа Токійського. Через деякий час він завершив будівництво собору Воскресіння Христового в Токіо, а також взявся за новий переклад богослужбових книг, склав на японській мові Православний Богословський словник.

У період російсько-японської війни 1905 р. на долю святителя і його пастви випали важкі випробування, але він з честю переніс їх, допомагаючи російським військовополоненим в їхніх важких умовах. За ці подвижницькі труди святий був зведений в сан архієпископа.

Помер владика у сані архієпископа в віці 75 років. На той час, майже через півстоліття після того, як ієромонах Миколай вперше ступив на японську землю, де не було жодного православного місцевого жителя, в країні налічувалось майже три сотні громад віруючих, понад 30 тисяч православних, майже півсотні священиків. Через півстоліття після смерті святитель Миколай був зарахований до лику рівноапостольних. А коли, за православним звичаєм, його мощі хотіли перенести з токійського кладовища в храм, цього не дозволила місцева влада. На їх переконання, святий Миколай належить усьому народові Японії незалежно від віросповідання і тому рештки його мають лежати на народному цвинтарі.

10 квітня 1970 року святитель Миколай за свої труди у справі просвіти японського народу був зарахований до лику святих.

В Японії святитель Миколай шанується як великий праведник і особливий молитовник перед Господом.

Тропар

Апостолов единонравне и сопрестольне, служителю Христов верный и Богомудрый, цевнице избранная Божественнаго Духа, сосуде преизливающийся любве Христовы, Японския земли просветителю, святый Николае, иерарше равноапостольне, молися Живоначальней Троице о всем твоем стаде и о всем мире.

Рівноапостольний Святителю Миколаю Японський, моли Бога за нас!

Прес-служба Полтавської місіонерської духовної семінарії УПЦ, 16.02.2015