Богословсько-місіонерський та місіонерсько-катехизаторський факультети
Богословсько-місіонерський та місіонерсько-катехизаторський факультети – структурні підрозділи Полтавської семінарії, що готують фахівців в області православного богослов'я, кандидатів у церковно- і священнослужителів, місіонерів, викладачів для богословських шкіл та подальшої спеціалізації на програмах магістерського рівня. Приймаються особи чоловічої та жіночої статі православного віросповідання у віці від 17 років. Термін навчання – 4 роки. Форми навчання: стаціонарна, заочна та дистанційна (остання для окремої категорії осіб). Враховуючи місіонерський характер навчального закладу, особи які не мають священного сану можуть навчатися заочно або дистанційно на місіонерсько-катехизаторському факультеті.
Коли ми говоримо про будь-яку духовну школу, мимоволі здається довга безперервна традиція, з покоління в покоління передає богословські знання, досвід молитовного життя. Але чи можна говорити про безперервність, якщо XX століття, здавалося б, зробило все, щоб будь-яку природну наступність перервати, щоб зв'язок часів повернути назад? Тепер ми можемо з упевненістю сказати: спадкоємність Євангельського благовістя «... і є, і буде», бо в основі її лежить не природний взаємоперехід речей! У 1918 році ті, хто закривали Полтавську семінарію, були впевнені, що зробили це назавжди. Вони не могли уявити, що в рік, який повинен був стати тріумфальним 90-річчям безбожної влади (а насправді 20-річчям її безславного падіння), в місті Комсомольську (нині Горішні Плавні) урочисто святкуватимуть 275-річчя Полтавської духовної школи!
Богословсько-місіонерський факультет нинішньої Полтавської місіонерської духовної семінарії з'явився як результат розвитку відкритого в 1997 році Духовного училища в місті Комсомольську. З самого початку атмосфера, яка панувала на заняттях в училищі, вказувала на те, що справа не обмежиться стандартною підготовкою регентів-псаломщиків. Такий висновок можна було зробити, ознайомившись хоча б з фондом нашої бібліотеки, в якій поряд з конче необхідною літературою з самого початку з'явилася маса книг з філософії, психології, історії, мистецтвознавства, літературної класики... Та й багато предметів, такі, як з'явилася незабаром трирічна історія філософії, психологія, явно виходили за рамки звичайного Духовного училища. Особливий, місіонерський акцент завжди ставився під час проведення всіх заходів, в яких брали участь наші студенти. Дискусійний клуб, перегляд і обговорення глибоких, проблемних фільмів, особлива відкритість, готовність чесно розглядати нагальні питання нашого непростого сьогодення стали вже традицією, якщо вони самі вчилися, проводячи бесіди зі школярами, відвідуючи дитячі притулки, в'язниці, видаючи свою, студентську газету, перемагаючи на загальноміських змаганнях знавців «Що? Де? Коли? », допомагаючи робити православну передачу на міському телеканалі, беручи участь в роботі дитячих недільних шкіл, а також в організації літніх таборів. Кілька разів хлопці брали участь в місіонерських десантах, організованих для віддалених районів Полтавської єпархії.
Такий настрій стимулює і викладачів, не даючи їм можливості застигати в самоспогляданні. Кожна дисципліна, що викладається на заняттях, розглядається як частина єдиної системи підготовки богослова-місіонера. Ось чому важливо не тільки дати інформацію, але ще і показати, як вона застосовується в динаміці дискусії, як відповідає потребам місії. Тому одне з істотних вимог до викладача – і постійне оновлення, пожвавлення курсу, читання нової літератури з предмету, тобто постійне навчання.
Ми вимагаємо активного залучення кращих досягнень світської мудрості, художньої літератури, публіцистики – адже місіонер повинен знати все це, щоб не перетворюватися на статиста, щоб його нелегку працю знаходив відгук в серцях сучасників, а не перетворювався на привід для самовдоволення. Дисципліни об'єднуються в тематично подібні блоки, щоб викладачі мали можливість обговорювати дидактичні проблеми, виробляти спільний погляд на складні для питання сучасності (а їх чимало при щирому ставленні до своєї праці). Викладачі також мають можливість користуватися порадами досвідченого методиста, щоб рости професійно. Всі ці зусилля не марні. Цікаво, що вчитися до нас надходять не тільки юнаки, що зазвичай для такого факультету, а й дівчата, причому це стало стійкою тенденцією.
Деякі знаходять, що така активність є неприйнятною. Але справді християнська традиція – це не багаторазове відтворення в часі одного і того ж штампа. Це переказ, і переказ справжнього життя. А таке життя не може не дихати новизною. Ми не маємо права забувати слова Апостола Павла, найбільшого місіонера: «... коли хто в Христі, той нове творіння; стародавнє минуло, ото сталось нове»(2 Кор. 5:17).
За 20 років існування відродженої Полтавської духовної семінарії богословсько-місіонерський факультет закінчили майже 1400 випускників.